Час будувати економіку майбутнього

Передвиборча кампанія – час обіцянок. Кандидати в депутати обіцяють виборцям «золоті гори», але в більшості й гадки не мають, як реалізувати обіцяне. Людям пропонують якісні освіту й медицину, високі пенсії й зарплати та низькі комунальні тарифи. Але ніхто не може до пуття пояснити, як це зробити та якою ціною. Бо, на жаль, у багатьох випадках виборців просто обманюють.

Людям потрібні не порожні обіцянки, а якісні робочі місця. Щоб було чим зайнятися, де заробити, як прогодувати сім’ю, чим заплатити за газ. Щоб наші діти мали перспективу й не було причини виїжджати в пошуках кращого життя. Щоб перед дітьми було несоромно за те, що нема чого їм дати й залишити після себе. Будуть ефективні робочі місця – буде все інше, бо держава матиме достатньо грошей, щоб забезпечити громадянам достойне життя. Усе інше – популізм і обман.

Але як створити робочі місця, що потрібно для цього та чи має народний депутат достатньо повноважень, щоб справді допомогти? Передусім слід не заважати людям праці. Вони можуть дати собі раду, виробляти конкурентний продукт і розвивати економіку. Але змушені постійно гайнувати час на долання перешкод, які створюють депутати, чиновники, силовики, криміналітет. Це неприпустимо. Усі повинні зрозуміти: люди праці – головні творці доданої вартості, тільки від них залежать швидкість розвитку економіки та достаток усіх громадян. Держава повинна не перешкоджати їм, а, навпаки, при кожній нагоді допомагати долати перешкоди. І народні депутати в тому числі.

Я допомагатиму всім людям праці, чесним підприємцям. Для цього використовуватиму формальні й неформальні інструменти, які дає статус народного депутата. Також голосуватиму за законодавчі зміни, що зменшуватимуть регуляторне навантаження, податковий і митний тиск на бізнес, полегшуватимуть взаємодію з державою. Наприклад, уважно проаналізую концепцію Президента України Володимира Зеленського «Держава у смартфоні», яка суттєво зменшить простір для корупції та витрати часу підприємця при реєстрації автомобілів, нерухомості, нових підприємств тощо. Щоб держава не заважала людям праці, її має бути поменше в бізнесі. Я ініціюватиму та голосуватиму за всі зміни, які допоможуть це зробити.

Як тільки держава перестане встромляти палиці в колеса бізнесу, процес створення робочих місць значно пожвавиться. Я намагатимуся прискорити його, допомагаючи залучати потужних іноземних інвесторів на Миколаївщину. Маю досвід реалізації багатьох проектів у співпраці з великими закордонними компаніями. Тож знаю, що коли в Україні з’являться необхідні умови, то вони почнуть тут працювати, бо бачать неймовірні можливості. Тому, ставши народним депутатом, я сприятиму створенню таких умов і використаю свій досвід міжнародної співпраці для того, щоб залучити до країни якнайбільше інвесторів.

Щоб створювалися робочі місця, потрібно не тільки усувати перешкоди. Народний депутат уповноважений сприяти розвитку конкретних галузей економіки через бюджетну підтримку та державні програми. Але біда в тому, що система державної підтримки в Україні вкрай неефективна. Вона зазвичай просто марнує гроші платників податків, розпорошуючи їх на невдалі проекти, по кишенях корумпованих чиновників і олігархів. А в державних програмах не бракує ініціатив, реалізація яких ніколи не матиме належної віддачі. Це потрібно змінити. Слід сфокусувати бюджетну підтримку та державні програми розвитку на тих проектах і галузях, які якнайкраще сприятимуть розвитку економіки. Статус народного депутата дає все необхідне, щоб це зробити. І я беруся використати свій мандат для досягнення цієї цілі.

Але куди спрямувати державну підтримку, які галузі підтримувати? Тут відповідь проста: потрібно розвивати те, в чому Україна та окремі регіони мають найвищий потенціал. Бо такі галузі гарантують найбільшу віддачу, найвищі зарплати працівникам і найвагоміші відрахування до бюджету. Я планую зосередити свої зусилля на п’ятьох напрямках:

Дороги

Це одна з найбільших проблем по всій Україні, а на Миколаївщині й подавно. Політики поголовно спекулюють на ній, але віз і досі там. Як тільки вибори закінчуються – ні розмов, ні ремонтів, ні самих доріг. Розбиті шляхи ведуть до забутих Богом і людьми сіл. Приклад – село Піщаний Брід у Веселинівському районі, у якому хочуть закрити школу, бо нема кого вчити через масовий виїзд населення. Без якісних шляхів не буде розвинутої економіки. Тому цю проблему потрібно вирішувати якомога швидше.

Я маю намір взяти питання ремонту автодоріг Миколаївщини під власний контроль на весь термін депутатства. Але потрібно багато часу та грошей, щоб докорінно змінити ситуацію. Проблема має кілька аспектів. По-перше, після 2014 року відновлення доріг зрушило з мертвої точки. Наприклад, торік в Україні було збудовано й відремонтовано 3800 км. Але поки що це чомусь не стосується Вознесенська та сусідніх районів.

По-друге, запрацював цільовий бюджетний Дорожній фонд, який став надійним джерелом фінансування будівництва доріг. Торік через нього пройшло 32,6 млрд грн, до 2020 року сума поступово виросте до 70 млрд грн на рік. Це дозволить нарощувати масштаб робіт і розраховувати на те, що процес дійде й до нашого округу.

По-третє, зараз діє «Державна цільова економічна програма розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки», сфокусована винятково на шляхах державного значення. У ній закладено ремонт 205 км шляху «Одеса-Миколаїв-Херсон- Новоазовськ», тож мешканці Березанського району отримають повністю новеньку дорогу з Миколаєва на Одесу. Щоправда доведеться трішки зачекати, бо основні роботи заплановано на 2020 і 2022 роки. Також у програму закладено капітальний ремонт 29 км дороги Миколаїв- Вознесенськ-Первомайськ-Благовіщенське. Але цього занадто мало, щоб вирішити проблему сполучення Вознесенська та прилеглих районів хоча б із Миколаєвом. Тому моє завдання – досягти значно більшого масштабу дорожніх робіт довкола Вознесенщини.

По-четверте, 35% з Дорожнього фонду іде на дороги місцевого значення. Торік на Миколаївщину припало майже 1 млрд грн, але область не зуміла використати їх повністю через організаційні проблеми з тендерами, підрядниками тощо. До того ж, на Вознесенськ і прилеглі райони припали лише крихти від цієї суми.

Відновлення доріг 131-го округу буде моїм основним пріоритетом. Я займався будівництвом автошляхів задовго до виборчої кампанії, коли заснував проект «ДОКАР», а потім сприяв реалізації його принципів на державному рівні. Це запорука того, що мої наміри справжні, а слова переростуть у дії. Я проконтролюю, щоб область повністю використовувала гроші Дорожнього фонду і щоб дороги між Вознесенськом та прилеглими районами отримали пропорційну частку фінансування.

Сільське господарство

Серед 24-х областей України Миколаївщина займає 10-е місце за площею сільськогосподарських угідь, але 15-е у виробництві продукції рослинництва й аж 22-е у виробництві продукції тваринництва. Позаторік за врожайністю зернових і зернобобових Миколаївська область ділила останнє місце із Запорізькою. Власники паїв отримують по 20-25 тис грн орендної плати за ділянку, але могли б мати в рази більше, якби сільське господарство регіону було ефективним. Тим часом вони можуть втратити навіть це, бо переважна більшість полів засіяна соняшником та іншими культурами, що швидко виснажують ґрунт.

Сільгоспвиробництво має величезний потенціал на Миколаївщині. Розмір паїв достатній для того, щоб сімейні господарства ефективно займалися овочівництвом чи садівництвом, близькість портів дозволяє експортувати скільки завгодно продукції, існують мережі скупівлі нішевих видів продукції, наприклад, горіхів та інших. Потрібно навчити людей вести товарне сільське господарство, дати їм доступ до фінансування, стимулювати підприємницьку активність – і можна отримати перші результати вже за кілька років. Це надійний спосіб повернути людей у спорожнілі села та знайти їм досить прибуткове заняття. Як народний депутат я планую ініціювати та підтримувати необхідні для цього законопроекти, голосувати за державну підтримку сільського господарства, яка дозволить створити якомога більше робочих місць у сільській місцевості.

Енергетика

Миколаївщина – енергетичний край, у якому працюють Южноукраїнська АЕС, Ташлицька ГАЕС, сонячні та вітрові електростанції. Досить лише сказати, що в енергетиці найвищі зарплати в області. Галузь має величезний потенціал. Його потрібно реалізувати. А зараз для цього найкращі передумови, бо законодавство встановило підвищений тариф на відновлювану енергію, зокрема вітрову та сонячну, для виробництва якої на Миколаївщині одні з найкращих умов в Україні. Усе, що потрібно зробити, - залучати інвесторів та допомагати їм у подоланні бюрократичних перешкод. Я маю чималий досвід у цьому й готовий використати його, щоб значно збільшити обсяг енергетичних потужностей в області.

Туризм

Вихід до моря та прекрасні природні пейзажі – ось родзинка Миколаївщини, яка забезпечує області високий рекреаційний потенціал. Однак розвиток відпочинкової галузі фрагментарний. Є дуже якісні місця, наприклад мережа сімейних піцерій Scorini, у якій чудові їжа, обслуговування, інтер’єр та якісне представництво в інтернеті. Але багатьом місцям чогось не вистачає. Десь бракує якості сервісу, культури прийому гостей, якісь місця не мають інформаційної розкрутки. І всюди бракує хороших доріг, щоб добратися до об’єктів відпочинку. Наприклад, Коблево поступається курортам Одещини за всіма цими параметрами, але нічим не гірше за своїми можливостями. Регіон потребує єдиної політики розвитку туризму. Це усвідомлює й Президент України Володимир Зеленський, який вимагає від кандидатів на посаду Голови Миколаївської облдержадміністрації зробити з області «туристичну цукерочку». Як народний депутат я підніму це питання на національний рівень і намагатимуся максимально сприяти розвитку галузі відпочинку на Миколаївщині, особливо в Березанському районі.

Людський капітал

Українці – один з найосвіченіших народів у світі, кількість інженерів у країні – одна з найбільших. Миколаївщина не виняток: область має багаті традиції кораблебудування й досить сильну інженерну школу. Це потрібно розвивати. Я планую сприяти цьому через застосування власного досвіду (як члена Наглядової ради НТУУ «Київський Політехнічний Інститут ім. Ігоря Сікорського») і можливостей створення інноваційних середовищ, які поєднують спеціалізовану освіту (позашкільну, інженерну, технічну бізнес-освіту тощо), прикладну наукову діяльність (інженерні школи, інжинірингові центри, високотехнологічні лабораторії тощо) та живе підприємництво (високотехнологічні компанії, венчурні та інвестиційні фонди, бізнес-інкубатори). У 2015 році в Києві мною ініційовано створення такого інноваційного містечка «Polyteco Science City», у якому я беру безпосередню участь як директор. Держава може посприяти будівництву інноваційних містечок в Україні. А мандат депутата дає чимало інструментів просувати цю ідею і на регіональному, і на національному рівнях.

Усе запропоноване реально втілити. Я знаю, як це зробити, бо займався подібними проектами багато років. Не збираюся витрачати великі гроші на рекламу, листівки й білборди у скрутні для країни часи, щоб не дратувати людей. Але готовий використати всі свої знання та досвід на благо суспільства. Я не пропоную легких шляхів, але готовий послужити, створити можливості для громадян, які прагнуть наполегливою, чесною працею забезпечити добробут своєї сім’ї, Миколаївщини та України в цілому.

 

Читати далі: Час повертатися до витоків